Кремлівська технологія гібридного наступу: за телеканалами — танки
Кремлівська технологія гібридного наступу: спочатку приходять російські телеканали, за ними — російські танки
Україна продовжує координацію власних зусиль на інформаційному фронті, маючи підтримку з боку неурядових організацій усередині країни та за її межами
28 жовтня в Києві відбулося підписання Меморандуму про взаємодію між Радою національної безпеки і оборони України (РНБО) та Міжнародним інформаційним консорціумом (МІК) «Бастіон», до складу якого входять українські та зарубіжні неурядові організації, що протидіють російській пропаганді в інформаційному просторі. МІК було створено з ініціативи групи ІС (Центр військово-політичних досліджень). Від РНБО документ підписав Секретар РНБО Олександр Турчинов, від МІК «Бастіон» — представники чотирьох організацій, що стали засновниками консорціуму: групи ІС, Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння, InformNapalm, а також Бюро протидії гібридній війні. На сьогодні у складі МІК «Бастіон» є неурядові організації (НУО) з України, Грузії, Латвії, Польщі, Естонії. Головне завдання консорціуму — об’єднання зусиль у протидії пропаганді й інформаційним операціям РФ у національних інформаційних просторах.
Відтепер українські урядові організації (насамперед РНБО як координатор зусиль із протидії російській агресії в нашій країні), а також неурядові вийшли на принципово новий рівень координації зусиль щодо боротьби з агресивною російською пропагандою. Передусім це стосується міжнародного рівня співпраці й відповідного рівня координації зусиль. Можна сказати, що підписання цього меморандуму констатує один простий факт: відтепер в інформаційному протиборстві з агресором Україна буде не сама, адже матиме значну інформаційну підтримку від провідних як усередині держави, так і в низці інших країн організацій, які протидіють російській пропаганді на громадських засадах.
Актуальність цього питання сьогодні, безперечно, надвисока. Недаремно Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов неодноразово наголошував на особливості саме інформаційної складової в загальному контексті російської гібридної агресії. Крім того, за його словами, гібридна війна, яку веде проти нас Росія, передбачає не тільки активні бойові дії безпосередньо на Сході України, а й електронну, економічну, соціальну та інші руйнівні складові.
— Одним із найнебезпечніших елементів гібридної війни є війна інформаційна. Ми ж бачимо, що Кремль уже давно відпрацював агресивну технологію гібридного наступу: спочатку приходять російські телеканали, за ними — російські танки.
За словами Олександра Турчинова, Російська Федерація всіма доступними їй засобами формує в інформаційному просторі вкрай викривлену інформаційну картину світу, намагаючись таким чином не тільки дискредитувати Україну на міжнародній арені, виправдати й легалізувати свою агресію стосовно нашої держави та, відповідно, виправдати порушення агресором міжнародного права, а й взагалі дестабілізувати політичну, соціально-економічну ситуацію в Україні, розхитати міжетнічні та міжконфесійні стосунки, щоб досягнути кінцевої мети своєї агресії —узяти під контроль фінансово-економічну та соціально-політичну сфери нашої країни. Іншими словами — повернути собі в тій чи іншій формі контроль над українською владою або принаймні поставити всі її рішення та кроки в пряму залежність від волі нинішніх кремлівських правителів.
Для цього російський панівний режим не шкодує ні часу, ні зусиль, ні грошей. Світовій спільноті, власним громадянам, а також українському суспільству численні ЗМІ, які він контролює, і вдень, і вночі розповідають про що завгодно (від «розіп’ятих немовлят» до «унікальних бойових можливостей» чергового витвору хворобливої фантазії працівників російського ВПК), аби досягнути вищезгаданих цілей. До того ж обсяги цієї інформаційної навали постійно зростають.
За оцінкою експерта українського Центру військово-політичних досліджень В’ячеслава Гусарова, Росія щороку витрачає на це майже 3,5 мільярда доларів. Це стосується багатьох аспектів: прямого фінансування ЗМІ, підтримки проросійських організацій за кордоном, фінансування так званих непрямих інструментів впливу (ідеться про різноманітні культурні заходи й проекти) тощо.
Окрім того, треба мати на увазі, що нашій країні доводиться боротися з агресором в інформаційному просторі явно не в рівних із ним умовах. У Російській Федерації активно діє єдиний центр ведення інформаційної війни, фактично запроваджено цензуру, створено цілу низку спеціалізованих пропагандистських ЗМІ, які не просто взаємодіють із держструктурами країни, а напряму ними підтримуються й в окремих випадках навіть є їхніми структурними підрозділами (Russia Today, LifeNews, «Звезда» тощо). По суті, російська пропагандистська машина функціонує в режимі воєнного часу. В Україні ж державним та недержавним інформаційним структурам доводиться діяти зовсім в інших умовах: цілковита свобода слова й думок і жодних натяків на цензуру, зумовлену проведенням АТО. Нерідкі навіть конфлікти між владою та медіа, не кажучи вже про значну частку вітчизняних ЗМІ, налаштованих різко критично та опозиційно, незалежно від того, які кроки робить влада в тому чи іншому питанні державного управління. Звісно, у цьому сенсі інформаційний простір країни є достатньо вразливим щодо ворожої пропаганди.
Саме тому питання координації зусиль усіх структур нашої країни (як державних, так і недержавних), а також аналогічних інституцій в інших країнах сьогодні не просто на часі, а гостро актуальне. Зрозуміло, що головним засобом боротьби з впливом російської агресивної пропаганди в рамках такої координації буде далеко не жорстка централізація, як це зроблено в тій же Росії, де панівний режим не лише ретельно контролює всю інформаційну роботу, а й керує нею.
У цьому разі скоріше можна вести мову про обмін досвідом, інформацією, можливу обопільну ресурсну підтримку. Жодних тоталітарних інформаційних вертикалей, якими керуватимуть з єдиного владного центру, або навіть намірів запроваджувати елементи цензури. На відміну від російської пропагандистської машини, це радше клуб РІВНИХ однодумців, пов’язаних однією метою — узгодженіше й ефективніше протистояти інформаційній агресії Росії…
За матеріалами газети Міністерства оборони України «Народна армія»
Публікація на тему: Росія посіла перше місце у світі за державними витратами на пропаганду
